Відкрийте для себе знімання з високого кута в кінематографі.

Що таке знімання з високого кута?

У найпростішому розумінні, знімання з високого кута – це техніка знімання, коли камера дивиться на об’єкт зверху вниз. Коли ви бачите когось або щось із вищої перспективи, це змушує об’єкт здаватися меншим – як буквально, так і метафорично, – що може призвести до різних результатів для аудиторії.

Залежно від контексту історії, яку ви розповідаєте, кадр із високого кута може викликати цілу низку емоцій – від вразливості й страху до напруги й небезпеки. Знімання з високого кута також може бути інструментом, який підтримує сюжет, рухає історію, створює сцену й представляє великий наративний масштаб. Наприклад, воно надає змогу передати розмір натовпу – як у широкому високому ракурсі переповненого глядачами Римського Колізею у фільмі «Бен Гур». Або в постапокаліптичних фільмах «Божевільний Макс»  – «вісімка» з високого кута показує, яку відстань персонажу ще належить подолати, коли перед ним простягається запилена, порожня дорога.

Режисери не завжди використовують кадри з високого кута однаково або для досягнення однакових ефектів — тож як вони вирішують, який тип кадру обрати? Є три основні типи сценаріїв знімання з високого кута:

Оповідне знімання з високого кута: часто використовується в батальних сценах або для захоплення широкого, далекосяжного виду. Цей кадр із високого кута дає глядачеві багато візуальної інформації. Він може встановити масштаб, створити контекст сцени й часто знімається з малою глибиною різкості. Орсон Уеллс використовував високий ракурс оповіді у фільмі «Громадянин Кейн», щоб показати, наскільки великим був газетний бізнес і наскільки безсилою є одна людина, коли вона протистоїть йому.

Внутрішній великий кут: режисери використовують цей вид знімання з високого кута, щоб змусити глядача відчути щось – часто те, що відчуває персонаж, незалежно від конкретної емоції. Цей тип кадру може імітувати жах, якщо персонаж боїться впасти або балансує на межі падіння, як у фільмі Гічкока «Запаморочення». Іноді режисери знімають сцени з екстремальних ракурсів, щоб передати відчуття напруги. Внутрішній високий ракурс, який Джеймс Кемерон використовує для знімання Роуз, коли вона дивиться вгору перед посадкою на корабель у фільмі «Титанік», показує, що вона не має права голосу у своєму житті й не може його контролювати.

Високий кут, орієнтований на персонажа: якщо ви хочете показати вразливість персонажа щодо його оточення або персонажів навколо нього, найкраще підійде високий кут, орієнтований на персонажа. Наприклад, у фільмі «Гаррі Поттер і таємна кімната» Кріс Коламбус знімає персонажа Доббі з високого ракурсу, щоб показати як маленькі фізичні розміри домовика, так і те, як люди (у даному випадку, родина Малфоїв, якій він служить) дивляться на нього зверхньо.

Створіть список кадрів із високим кутом.

Знімання під високим кутом може вимагати багато планування та підготовки до знімання. Це стосується як обладнання, так і режисури. Створіть список кадрів із детальними примітками для себе або, якщо це великий проєкт, для вашого режисера-постановника й включіть у нього деякі з таких особливостей:

• Обладнання: чи варто використовувати крани, палиці й дрони для знімання з високих кутів?
• Налаштування камери: ви хочете знімати з повним фокусом, фокусом на передньому плані або фокусом на задньому плані? А як щодо глибини різкості камери?
• Локація: чи можна використати наявне оточення – знімати зі сходів або балкону будівлі? Або з пагорба, щоб показати персонажів із висоти?

У списку кадрів зазначайте деталі, але враховуйте: високі ракурси не завжди зобов’язані дотримуватися правил наративу, емоційного тону чи розвитку персонажів. Деякі кадри з високих кутів були створені, щоб заплутати глядача, а не інформувати його. Це особливо помітно в новаторському фільмі Стенлі Кубрика «2001: Космічна Одіссея».

Знімання з високого кута: як це роблять професіонали.

Насправді, Кубрик був відомий тим, що взагалі перевертав сценарій фільму. Наприклад, він використав кадр із високого кута, щоб фактично підірвати владу (а не вселити її) у фільмі «Сяйво». У сцені, де Джек погрожує наляканій Венді, яка відступає сходами назад і розмахує битою, щоб утримати його на відстані, камера працює під кутом, що не відповідає нашим очікуванням. Камера може зафіксувати, як Венді дивиться на Джека «згори вниз», але в цей момент він виглядає більшим і сильнішим за неї. Водночас, незважаючи на його загрозливий вигляд знизу, Кубрик зняв Венді з високого ракурсу, що ставить її у вищу фізичну позицію над ним, фактично передвіщаючи владу, яку вона здобуває наприкінці фільму. Цей кадр має подвійну мету та є ще одним прикладом його режисерського генія.

Щоб отримати більше прикладів зйомки під великим кутом, зверніться до класичних фільмів Альфреда Гічкока. Він використовував цю техніку з великим ефектом практично у всіх своїх фільмах. У фільмі «Психо», коли (попередження про спойлер) Норман Бейтс вбиває слідчого Арбогаста, Гічкок використовує кадр із високого ракурсу, щоб показати, наскільки безсилим є Арбогаст. І протягом усієї трилогії «Володар перснів» ми отримуємо кілька ракурсів епічних битв у фільмах. Тут, спостерігаючи за зіткненням величезних армій, глядач може повністю оцінити масштаб конфлікту.

Але не думайте, що кадри з високого ракурсу завжди вселяють страх, жах або напругу – вони також можуть показувати тріумф. У шедеврі Френка Дарабонта «Втеча із Шоушенка» Енді Дюфрейн, над яким протягом усього фільму знущаються ув’язнені, охоронці й начальник в’язниці, знімається з високого ракурсу. Коли він нарешті виходить із в’язниці, його омиває дощ і він тріумфально здіймає руки вгору. Знімання персонажа з такого високого ракурсу підкреслює, що хоча він і малий в очах світу, він достатньо великий, щоб вибороти свою свободу.