ВІДЕО
Що таке контрплан?
Частково операторська робота, частково монтаж – контрплан – це спосіб, за допомогою якого режисери передають емоції та показують точку зору персонажа – у прямому й переносному сенсі.
Контрплан є перевіреним і надійним прийомом розповіді.
Основний прийом кінематографа, який майже такий же старий, як і сам Голлівуд, – контрплан – створює враження єдиної безперервної розмови завдяки чергуванню різних ракурсів камери. Це форма монтажу безперервності – магія кіно, яка дає змогу фільмам розповідати послідовну історію, використовуючи більше одного кадру. Після того, як ви встановили сцену за допомогою адресного плану, ви, імовірно, використаєте якусь форму контрплану, щоб показати, як ваші персонажі взаємодіють один з одним і з оточенням.
Контрплан починається з кадру персонажа, потім переходить до кадру того, на що або на кого цей персонаж дивиться (у зворотному ракурсі від першого кадру), і, нарешті, повертається до початкового кадру, щоб показати реакцію персонажа. Ця послідовність нарізки вперед і назад між двома кадрами може тривати стільки, скільки вимагає сцена.
«Цей прийом був завжди, тому що він працює, – каже незалежний кінопродюсер Нік Ескобар. – Він допомагає розповісти історію швидко й ефективно».
Як використовувати контрплан.
Контрплан особливо ефективний у діалогових сценах, де режисер може зняти розмову з двох ракурсів, а потім нарізати між ними під час монтажу фільму, щоб створити враження, що розмова відбувається в реальному часі.
«Хтось щось говорить, і ми бачимо реакцію іншого персонажа, – розповідає Ескобар. – Потім він відповідає, і ми бачимо, як людина з першого кадру реагує, і це продовжується туди-сюди».
Але є багато варіантів, які ви можете використати під час зйомки розмови, використовуючи структуру контрплану. Наприклад, деякі режисери воліють використовувати одиночні кадри, коли в кадрі одночасно видно лише одного персонажа. Такі кадри часто називають POV, або зніманням від першої особи, оскільки вони створюють у глядачів враження, що вони бачать усе очима кожного персонажа.
Або ж режисер може використовувати «вісімки», коли в кадр потрапляє частина спини й плеча персонажа, а основна увага водночас приділяється персонажу, із яким він розмовляє. «Іноді це називається „брудні кадри“, тому що ви забруднюєте екран зайвими речами, – пояснює Ескобар. – Вибір плану залежить від настрою та почуттів, які ви намагаєтеся викликати».
Вам навіть не потрібно мати двох персонажів у сцені, щоб використовувати контрплан. У поєднанні зі склейкою реквізиту в сцені, він може показати емоційну реакцію персонажа на цей предмет або його оточення.
«Можна показати персонажа, який бачить лист на столі, а потім показати зворотний ракурс персонажа, який бачить лист із маленьким шматочком конверта в кадрі, – розповідає режисер й оператор Падрайк О’Міра. – А потім ми бачимо реакцію людини на лист, який вона щойно отримала. Можливо, вона починає плакати. І якби в нас не було листа в кадрі, ми б не знали, чому вона плаче».
Планування контрплану.
Готуючись до знімання сцени з використанням контрплану, важливо витратити трохи часу на планування кадрів і фіксування акторів заздалегідь, щоб переконатися, що ви не порушите правило 180 градусів.
«По суті, куди б ви не поставили камеру, ви можете показати лише те, що перебуває в межах 180 градусів від цієї позиції, – пояснює Ескобар. – Це спосіб допомогти глядачам зорієнтуватися. Якщо я роблю контрплан із двома персонажами, які розмовляють, і в одному кадрі один із них дивиться праворуч, то в іншому кадрі інший має дивитися ліворуч, щоб їхні погляди збігалися так, ніби вони говорять одне з одним».
Залежно від розміру кадру й глибини різкості, яку використовує оператор, вам потрібно буде переконатися, що фон кожного персонажа відповідає їхньому розташуванню на головному кадрі.
«Розуміння трьох вимірів вашого оточення надзвичайно важливе під час знімання контрплану, – каже О’Міра. – Особливо коли справа доходить до налаштування освітлення, потрібно створити настрій і послідовність». Наприклад, персонаж, чиє плече освітлене праворуч в одному кадрі, має залишатися освітленим праворуч, коли ми бачимо його обличчя в наступному кадрі.
Використовуйте контрплан, щоб створити характер.
Ви можете не лише показати двох людей, які розмовляють один з одним, але й творчо підійти до простої структури контрплану, щоб розповісти вашій аудиторії про тонкі деталі стосунків між персонажами. Якщо ви намагаєтеся показати, що один із персонажів сцени слабкий або перебуває в невигідному становищі, ви можете зняти його з високого кута, щоб він здавався маленьким. Або, щоб показати, що персонаж сильний і контролює ситуацію, ви можете зняти його під низьким кутом, щоб на екрані він був більшим, витягнутим і владним.
Рухи камери також можуть натякати на зміну стосунків між персонажами. Наприклад, коли поліція допитує Джокера у фільмі Крістофера Нолана «Темний лицар», їхня розмова знята зі стабільних, нерухомих ракурсів камери. Але коли з’являється Бетмен і починає свій власний, більш агресивний допит, кадри їхнього діалогу знімаються ручними камерами, створюючи більш раптові й непередбачувані рухи камери, які натякають на хаос, що назріває в конфлікті між цими двома персонажами.
«Коли справа доходить до комунікації, текст — це лише частина, — каже О’Міра. – Ще є підтекст, емоції, спосіб, у який персонажі висловлюють й отримують інформацію. Дуже важливо подавати все правильно, і саме тут контрплани можуть бути надзвичайно ефективними».
https://main--cc--adobecom.aem.page/cc-shared/fragments/products/premiere/do-more-with-premiere