Коли справа доходить до текстурування 3D-моделі, однієї мапи зазвичай недостатньо. Щоб досягти найкращих результатів, здебільшого потрібно кілька спецефектів. Нижче наведено кілька поширених текстурних мап, які використовуються художниками разом для створення кінцевої текстурованої моделі.
Дифузна мапа надає моделі основного кольору. Ця мапа також використовується програмою для 3D-моделювання, щоб затінити відбите світло при налаштуванні, що сприяє загальній реалістичності світла в сцені.
Ці текстури схожі на дифузні мапи й у деяких програмах використовуються замість них. Основна відмінність полягає в тому, що мапами альбедо не відображаються тіні та відблиски. У цьому сенсі мапою альбедо визначається базовий колір об’єкта за нейтральних умов освітлення.
Текстурами дзеркальної мапи визначаються інтенсивність і розташування відображеного світла. Дзеркальні відблиски – це яскраві відображення, які з’являються на поверхнях, коли джерела світла безпосередньо відбиваються від них. Отже, ці мапи допомагають регулювати інтенсивність, колір, шорсткість і гладкість цих поверхневих відблисків.
Мапи оклюзії навколишнього середовища – це спеціальні текстури, які імітують тіні на увігнутих ділянках моделі. Це низьковитратний спосіб додати реалістичності 3D-об’єкту без збільшення кількості деталей у його геометрії.
Мапа нормалей – це зображення RGB, яке використовується для деформації зображення за трьома осями, що дає змогу надати поверхні глибини та реалістичності без ускладнення геометрії об’єкта.