Кожен 3D-об’єкт укривається кількома шарами різних текстур. Текстура може бути як низкою повторюваних візерунків, так і унікальним зображенням, створеним спеціально для певної 3D-моделі, і вона здатна перетворити просту фігуру на виразного фотореалістичного персонажа, а просту сцену – на атмосферне середовище.
Колір 3D-матеріалів може бути суцільним або більш складним, таким, що імітує матеріал на кшталт трави, гравію чи каменю. Дані 3D-матеріалів, як правило, містять інформацію про відповідні елементи, таку як колір, чи комбінація кольорів елемента, його здатність відбивати світло, його повна непрозорість або певний рівень прозорості.
3D-текстурування – це процес додавання текстури до 3D-об’єкта. Він включає створення текстур (з фотографії або самостійно від самого початку), застосування текстур до 3D-об’єктів, освітлення сцени та додавання завершальних деталей.
Методи 3D-текстурування.
Існує три основні техніки створення текстур. Можна створити текстуру власноруч шляхом малювання; можна сканувати певний матеріал у реальному світі й перетворити отримане зображення на текстуру; або ж можна доручити створення текстури комп’ютерним алгоритмам (цей процес називається процедурною генерацією). Художники часто використовують комбінації всіх трьох методів.
Створення текстур вручну забезпечує високий рівень творчого контролю та свободу. Для цього можна використати власні дизайнерські знахідки, що мають певну текстуру, або додати елементи, такі як подряпини чи потертості. Цей метод справді дає змогу створити певний стиль; його можна використовувати, щоб створювати текстури, скажімо, для мультиплікаційної відеогри, у якій усе має характерний вигляд. Така програма, як Adobe Substance 3D Painter, ідеально підходить для цілковитого контролю над усіма текстурами унікального 3D-об’єкта.
Однак для створення текстур шляхом малювання може бути потрібно багато працювати, особливо якщо на поверхні багато деталей або якщо потрібно швидко досягти реалістичності. У такому випадку може бути корисною процедурна генерація. Техніки процедурного текстурування, застосовуючи розумні алгоритми, виконують замість вас ті етапи текстурування, на які витрачається багато часу або зусиль. Наприклад, програма для текстурування може накидати дрібного каміння в засипані тріщини або додати крихітні подряпини чи бліді кольори на спрямовані до глядача краї з урахуванням їхньої геометричної форми й орієнтації. Такі інтелектуальні техніки наявні в усіх програмах пакета Substance 3D, однак найбільше можливостей для створення власних технік із нуля надає програма Substance 3D Designer.
Але навіть можливостей процедурних технік буває недостатньо, якщо потрібно відтворити певні деталі реального світу. Щоб упоратися із цим завданням, можна «сканувати», тобто записати, зображення потрібної поверхні. Це може бути проста фотографія, яку можна зробити за допомогою телефона, або зображення, отримане з використанням високотехнологічного пристрою для вимірювання поверхонь. Це скановане зображення можна використовувати для створення цілком віртуального матеріалу для проектів текстурування. Для цього дуже добре підходить програма Substance 3D Sampler – вона може всього за кілька кроків перетворити фотографію на цифровий матеріал.
Існують два основні типи текстур: мозаїчні та унікальні текстури. Унікальна текстура створюється для однієї конкретної моделі чи поверхні; фактично це текстура для певної форми, яку не можна використати більше ніде. Мозаїчна текстура, навпаки, створюється для покриття будь-якої площини. За необхідності, доклавши трохи зусиль, краї такого матеріалу можна приховати, що дозволить 3D-художнику застеляти поверхню потрібною текстурою, ніби мозаїкою, тож відносно дрібною текстурою можна вкрити дуже великі поверхні.