Розвиток 3D-технологій за останні кілька десятиліть був результатом величезних спільних зусиль. Ось чому не існує універсального рішення для форматування файлів. З розвитком 3D-індустрії в багатьох галузях з’явилося багато форматів, часто зі своїм специфічним використанням. Тут зібрано все, що вам потрібно знати про типи файлів і способи їх використання.
З появою все більшої кількості компаній, які освоюють технології 3D-простору та постійно розробляють технологічні рішення, як-от VR (віртуальна реальність), AR (доповнена реальність), ігровий дизайн, VFX (спецефекти) й еволюція традиційних програм CAD (комп’ютерне проєктування), цілком логічно, що з’являються нові типи файлів площин для роботи з цими різноманітними функціями.
Загалом є два типи форматів: полігональні геометричні дані та контурне представлення (BREP), залежно від методу побудови геометрії. Програми CAD можуть підтримувати обидва способи зберігання геометричних даних. Для збереження геометричної інформації вищого рівня в CAD-програмах є окремий набір форматів файлів, які також містять стандартні полігональні дані, що використовуються в 3D-друці та в ігрових програмах. Обидва типи геометричних визначень можуть бути досить складними й створювати великі за розміром файли.
Нижче наведено деякі з найпоширеніших типів 3D-файлів, які трапляються в роботі, а також випадки, коли їх варто використовувати.
Зображення від ZUH Visuals.
OBJ-файл (.obj) містить інформацію про 3D-геометрію. Це один із найстаріших і найпоширеніших форматів, доступний для експорту об’єктів із більшості програм для моделювання. Цей полігональний формат може підтримувати масштабування (см, дюйми тощо). Його деталізація матеріалу застаріла порівняно з більш сучасними методами роботи (текстури та затінення). Проте за використання його для експорту прямолінійної геометрії він є надійним інструментом.
FBX-файли (.fbx) схожі на OBJ тим, що містять дані 3D-об’єктів, проте вони також містять дані анімації. Завдяки цьому цей тип файлів є найпопулярнішим у кіно, іграх та VFX – у всіх галузях, які працюють зі складними моделями, матеріалами та анімацією. Цей формат файлів належить компанії Autodesk і широко підтримується як у VFX, так і в ігрових рушіях. Він може зберігати вищий рівень деталізації матеріалів і підтримує багато рушіїв візуалізації.
GL Transmission Format (.glTF та .glb) – це полігональний формат файлів, який слугує аналогом форматів, як-от FBX, але має відкритий вихідний код і не вимагає ліцензійних відрахувань. Цей формат, започаткований робочою групою COLLDA, що нині підтримується групою KROHON, є загальнодоступним форматом файлів для обміну моделями та сценами. Цей файл підтримує статичні моделі, анімацію та рухомі сцени, як і FBX. Розробники часто використовують цей формат у власних вебпрограмах. Як один із найсучасніших форматів файлів, він підтримує найновіші методи затінення та деталізації матеріалів, а починаючи з оновленої версії 2.0 підтримує фізично коректний рендеринг (PBR).
USD (Universal Scene Descriptor) – це полігональний формат файлів, розроблений компанією Pixar, який наразі має відкритий вихідний код. Цей універсальний формат постійно розширюється завдяки відкритим стандартам і робочим комітетам, серед яких NVIDIA, PIXAR і ADOBE. Цей формат представляє новітні концепції для 3D-моделей, матеріалів та взаємодії між кількома унікальними інструментами для створення контенту. Він містить геометричні, матеріальні, сценічні та анімаційні дані. Багато в чому USD перевершує типові очікування від формату файлів, оскільки він ефективно зберігає дані всієї сцени.
USDZ – це запатентований формат, створений спільно компаніями Apple та Pixar спеціально для AR. Цей формат використовується для 3D-програм доповненої реальності на пристроях Apple.
Список форматів файлів, які використовуються в 3D-індустрії, дуже великий. Ось деякі з найпоширеніших файлів, з якими ви можете зіткнутися:
Зображення від ZUH Visuals.
Рішення про вибір формату файлу для вашого проєкту може залежати від кількох факторів. Перш за все, перевірте сумісність. Якщо необхідно перенести 3D-компоненти між програмами, не варто витрачати час на експорт у тип файлу, який не буде працювати.
Іншим фактором може бути розмір експортованого файлу. Останній може бути особливо важливим під час розробки відеоігор або будь-якого іншого 3D-проєкту, який має специфічні апаратні обмеження. Пам’ятайте, що формати файлів створюються з певних причин, тому розуміння вашого програмного забезпечення і того, чому кожен формат ним підтримується, допоможе ухвалювати обґрунтовані рішення під час кожного експорту.
У програмі Photoshop можна відкривати такі 3D-формати: DAE (Collada), OBJ, 3DS, U3D і KMZ (Google Earth).
Щоб відкрити 3D-файл окремо у Photoshop, виберіть пункти меню «Файл» > «Відкрити» та виберіть файл.
Щоб додати 3D-файл як шар до відкритого файлу, виберіть «3D» > «Створити 3D-шар із файлу», а потім знайдіть необхідний 3D-файл. У новому шарі будуть розміри відкритого файлу, а 3D-модель буде відображено на прозорому фоні.
Based on your location, we think you may prefer the United States website, where you'll get regional content, offerings, and pricing.
