Існують різні думки щодо того, що було першою справжньою 3D-грою. Деякі згадують Battlezone 1980-х років, де використовувалася векторна графіка для рендерингу 3D-танків – хоча самі танки могли рухатися лише у двох вимірах. Інші кажуть про Quake 1996 року – можливо, першу гру, де рівні містили кімнати поверх інших кімнат, по-справжньому даючи гравцеві можливість переміщатися крізь 3D-простір. Кількість кандидатів залежить від кількості визначень 3D, і тому дебати тривають.
Як змінилися часи
Сьогодні ігри дедалі частіше містять величезні та складні 3D-світи. Гравці можуть переміщатися міськими середовищами або навіть цілими планетами так само легко, як у реальному, фізичному світі. Ці середовища є імерсивними й захоплюючими. Ігри цінують не лише за суто ігровий процес або переконливість механіки, але й за їхню візуальну привабливість.
І персонажі в цих іграх сьогодні більш глибокі й реалістичні, ніж будь-коли. Багато зусиль іде на створення персонажів із правдоподібною мотивацією й еволюцією. Але так само, як і в реальному житті, величезна кількість деталей передається через зовнішній вигляд персонажа: вираз його обличчя, стиль і фасон одягу, чистоту й недоторканість або, навпаки, зношеність і забрудненість одягу, гладкість або грубість шкіри. Персонажі в сучасних іграх такі ж деталізовані й красиві, як і світ, де вони мешкають.
Поєднання цих візуальних елементів створює 3D-ігри, що є емоційними й забезпечують майже кінематографічні відчуття. Сьогоднішні ігри ще не такі деталізовані, як реальний світ, – але вони не так уже й далеко від цього.
Цей сучасний рівень візуальної деталізації та складності в 3D-іграх є значною мірою результатом майстерності й відданості художників-візуалізаторів, що працюють сьогодні в цій галузі. Але ще однією важливою візуальною складовою ігор сьогодні є витонченість програмних засобів, які постійно розвиваються та використовуються для створення цих ігор.
Саме тут на допомогу приходить Adobe.
